Творчість Дмитра Степановича Бортнянського (1751–1825) — визначне явище в музичному мистецтві Східної Європи епохи класицизму. Він належить до видатних європейських митців, які досягли вершин світового значення. Результатом його мистецьких пошуків є самобутня, стилістично цілісна творча спадщина, своєрідні музично-стильові ознаки, прийоми композиторського письма якої справили суттєвий вплив на послідовників.
У творчому доробку Д. Бортнянського наявні композиції практично всіх жанрів поширених в його епоху: опери, симфонічні й камерні твори. Усі вони є цінною художньою пам’яткою XVIII століття. Однак найповніше талант композитора розкрився у сфері духовної музики, яка за всіх часів була однією з жанрових домінант в українській музичній культурі. У його творчості виразно виявляються стилістичні ознаки класицистичної естетики, передусім ясність, простота й цілісність художніх образів, закономірність їх розвитку, довершеність форми, стриманість у вираженні емоцій, проста й логічна гармонія, пісенний мелодизм.
Зокрема, найбільш яскраво особливості стилю митця розкрилися в духовному концерті, провідному жанрі у творчості композитора. Загальновідомо, що це жанр поліфункційного характеру. З одного боку, звернення композиторів до сакральних текстів, переважно із Псалтиря, забезпечує духовне спрямування твору, з іншого — концерт був не канонічною складовою богослужіння, а вставною композицією. Стильові зміни, що відбулись у хоровому духовному концерті XVIII століття, надають йому ознак світського жанру і сприяють його популярності за межами суто храмового виконання. Ці твори почали звучати і на урочистостях при царському дворі, й у світському побуті в різних аранжуваннях як для хорового, так і для інструментального виконань.
Постійно працюючи з Петербурзькою Придворною капелою, Д. Бортнянський майже пів століття вдосконалював свою композиторську майстерність. На відміну від багатьох своїх сучасників, він мав унікальну можливість чути свої твори одразу після написання у бездоганному виконанні професійного колективу, а завдяки практичному диригентському досвіду —застосовувати всі найтонші особливості і нюанси засобів хорового виконавства, експериментувати з кількісним складом хору, комбінувати різні варіанти ансамблевих груп. У творчості композитора цей жанр остаточно викристалізувався і став класичним зразком для його послідовників. Не дивно, що в усі часи попит на духовні хорові концерти Д. Бортнянського був досить значним, деякі з них збереглися навіть в оркестровому варіанті.
У творчій спадщині Д. Бортнянського понад 80 духовних концертів, найбільш відомі серед них 35 однохорних (чотириголосних) концертів, опублікованих за редакцією композитора, і десять (за деякими даними 11) двохорних (восьмиголосних) і концерт для шестиголосного хору («Богоотец убо Давид»), ви даний лише 1913 року.
Раннє видання концертів Бортнянського (орієнтовно між 1828 та 1832 рр.) було надруковане з дощок, виготовлених ще за життя композитора. Згодом 35 однохорних (чотириголосних) концертів були опубліковані в Росії 1881 року у видавництві П. Юргенсона за редакцією П. Чайковського. І досі це найпопулярніше видання творів Д. Бортнянського, його перевидання було здійснене 1995 року в Москві.
Незважаючи на те, що композитор виїхав з України в ранньому дитинстві, протягом десяти років навчався в Італії, а вся його творча діяльність розгорталася в Росії, у своїх творах, передусім хорових, він відтворив особливості української мелодики, поєднавши їх із досягненнями тогочасної західноєвропейської композиторської техніки.
Як відомо, для України завжди гостро актуальним було питання збереження національно-культурної ідентичності як основи духовного буття українців. Тому популяризація хорової спадщини Дмитра Бортнянського як вітчизняного композитора передбачала уведення в репертуар церковних і світських хорів композицій митця церковнослов’янською мовою в українській транслітерації. Перше таке видання 35 однохорних (чотириголосних) концертів було здійснене у Львові 1925 року до 100-х роковин композитора. Воно зберігається в нотному фонді Відділення «Палац мистецтв імені Тетяни та Омеляна Антоновичів» Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника. А до 150-х роковин, 1974 року, цей збірник перевидано в Торонто (Канада). На жаль, обидва нотодруки (львівський і торонтський) і досі мало відомі мистецькій спільноті. Власне, останню збірку взято за основу пропонованого перевидання однохорних концертів Дмитра Бортнянського.
Творче і науково-дослідницьке звернення до музичної спадщини митця віддзеркалюють культурні, музично-стилістичні процеси, що вплинули на подальший розвиток хорової музики. Музичний стиль, характерні стилістичні прийоми звукового письма Д. Бортнянського набули втілення у творчості західноукраїнських композиторів, зокрема Михайла Вербицького, Сидора Воробкевича, Філарета Колесси, Івана Лаврівського, Ярослава Лопатинського, Остапа Нижанкіського, Дениса Січинського, Ярослава Ярославенка. Стиль музики Д. Бортнянського вплинув і на російську духовну музику, зокрема на творчість Олександра Архангельського, Олександра Кастальського, Олексія Львова та інших.
Як епохальне явище в національній музичній культурі доби класицизму, духовна музика Дмитра Бортнянського становить ґрунт і для розвитку сучасної української хорової музики, зокрема жанру духовного концерту.
Ольга Путятицька
Від упорядника
У ваших руках публікація першого в незалежній Україні видання 35 духовних концертів для хору а капела нашого великого земляка Дмитра Бортнянського. В основі цієї публікації лежить редакція П. Чайковського (1881 р.), видання 1925 року (м. Львів) та перевидання 1974 р. (м. Торонто). Виходячи з міркувань практичного виконавства, упорядник додав деякі незначні корективи, не порушуючи редакцію П. Чайковського.
Євген Савчук
